Куди пропали «справжні чоловіки»?

Справжній чоловік. Сильний, мужній, з твердим характером, не пасує перед труднощами, домагається постелених цілей, піклується про своїх близьких, поважає себе, цінує допомогу інших людей, вміє контролювати свої емоції, відповідальний, самодостатній, благородний, чесний, в міру ніжний зі своєю жінкою, у міру ласкавий зі своїми дітьми, розумний, спритний, чуйний, розуміє, вміє слухати, здатний забезпечити себе і свою сім’ю.

А тепер, дівчата, скажіть чесно, чи багато ви зустрічали таких чоловіків у своєму житті?

Щоб зрозуміти чому «справжні чоловіки» стали вимираючим видом необхідно зазирнути в історію нашої держави.

Якою була середньостатистична сім’я до революції 1917 року? Родина була глибоко релігійною, чоловік безумовний глава сім’ї, багато дітей (в середньому від 7 до 10). Чоловік повністю відповідає за безпеку сім’ї, керує всіма її членами, видобуває ресурси. Дружина – вірна тил, стежить за всім господарством, зберігає вогнище. У таких сім’ях обов’язки були чітко розподілені. Батько виховував синів, мати-дочок. Кожен знав, що і як йому робити. Також і в школах вчителями в основному були чоловіки. Хлопчики ще до підліткового періоду ставали самостійними і відповідальними.

Але ось почалася громадянська війна. Практично кожен чоловік і юнак взяв участь у жорстокому конфлікті між більшовиками і білою армією. У цьому кровопролиття за даними істориків втрати серед чоловічого населення становили від 10 до 12 мільйонів чоловік.

Тільки оговталася країна від революції, як почалася Велика Вітчизняна війна 1941-1945 рр. Дані щодо кількості смертей серед чоловічого населення в період ВВВ сильно різняться і становлять від 7 до 20 мільйонів чоловік.

Велика Вітчизняна війна (22 червня 1941 – 9 травня 1945) – війна СРСР проти вторглися на його територію нацистської Німеччини та її союзників.

Також з 1920 р. по 1950 р. був період масових Сталінських репресій, спричинили чимало смертей серед чоловіків.

А адже в битвах гинули дійсно герої, справжні чоловіки!

Жінки залишилися без чоловіків, і відповідно обов’язків з виховання та навчання хлопчиків лягли на їхні плечі.

Будинку хлопчика виховує мама і бабуся, в дитячому саду виховательки жінки, в школі вчителі в основному жінки. З таким вихованням до 18 років з хлопчика виростає юнак, який звик підкорятися жінці, з твердими переконаннями, що все в житті потрібно робити заради жінки. Такий чоловік звик покладатися на думку жінки, завжди шукає її схвалення.

Далі такий хлопець одружиться і вже в своїй дружині намагається розгледіти ту жінку, яка буде йому говорити, що і як робити, а він просто буде виконувати. Сценарій розвитку таких відносин наступний:

– у дружини швидко пропадає інтерес до свого чоловіка, бо інстинкти нікуди не дінеш, хочеться бути за спиною сильного чоловіка;

– потім якийсь час шлюб тримається на думці, що щось зміниться;

– у шлюбі народжується дитина (припустимо син);

– жінка, що виконала свою біологічну функцію, розуміє, що більше в цьому шлюбі ловити нічого і подає на розлучення;

– як правило, синові на момент розлучення 2-4 роки;

– чоловік розгублений, його світ звалився, адже ця жінка була центром всесвіту;

– спроби чоловіків заглушити своє горе алкоголем або підвищити свою самооцінку за допомогу випадкових зв’язків погіршують ситуацію;

Як підсумок, мати виховує сина поодинці, він виростає таким же чоловіком, без справжнього чоловічого виховання, і з більшою часткою ймовірності його чекає така ж врахувати, як і його батька.

І кількість таких чоловіків зростає з геометричною прогресією, звідси і така висока статистика розлучень в нашій країні – 73%.